Активна виборча кампанія до Верховної Ради захлеснула країну. Нардепами мріють стати більшість діючих депутатів, активістів, експертів, громадських діячів. До виборів Верховної Ради України залишився тиждень, що нас чекає після закінчення політичного циклу, яким буде новий парламент? Які проблеми потрібно вирішувати українському суспільству? Про це та інші проблеми політичного сьогодення ми обговорили з доктором політичних наук, професором, завідувачем кафедри політології МНУ ім. В.О.Сухомлинського – Ніколаєнко Наталією Олксандрівною. Пані Наталія постійний експерт різноманітних теле- та радіопередач на місцевих каналах, відомий дослідник регіональних виборчих кампаній, практикуючий політтехнолог.
Тож, пані Наталіє, дякуємо Вам, що Ви погодились на інтерв’ю, нам та нашим читачам цікава Ваша думка, готуючись до нашої розмови, ми проглянули ваші інтерв’ю для інших каналів, із більшістю ваших висновків згодні, тож, розпочнемо, з виборчої кампанії до ВРУ, які особливості та тенденції можна спостерігати , аналізуючи перебіг подій?
Більшість політичних проектів активно включилися у виборчу кампанію, потрібно відзначити, що багато українських партій більше походять на виборчі проекти, які формуються перед виборами. Тому ці політичні проекти не встигають проаналізувати стан речей, змоделювати сценарії вирішення проблем, оцінити обсяг потрібних ресурсів. Тому, виборцю представлений стандартний набір банальних гасел: встановлення миру на окупованих територіях, справедливі тарифи, зниження цін та газ та опалення. Проаналізувавши списки політичних партій, які мають шанс отримати представництво у Верховній Раді 9-го скликання, стає сумно. Сумно і водночас страшно, від майбутньої діяльності наших парламентарів. Минулих 5 років для розвитку України та нашого Південного регіону не вистачило. Вистачило тільки на роздачу ноутбуків, книг, окулярів встановлення лавок для пенсіонерів та ямковий ремонт старої Очаківської траси. Таким чином, передвиборча риторика не змінюється з часом, риторика партій та їх меседжі подібні, як і власне виборчі кампанії мажоритарників.
Спробуємо проаналізувати виборчі кампанії кандидатів по мажоритарним округам в місті Миколаєві та Миколаївській області.
Мажоритарні вибори у Миколаївській області. – показові. Через Миколаїв та область до Верховної Ради цього разу впевнено балотуються кандидати від політичних партій: «Опозиційний блок», «Європейська солідарність, «Голос», «Опозиційна платформа – За життя», «Батьківщина», «Слуга народу», Аграрна партія; частина кандидатів із загальної кількості зареєстрованих мажоритарників,– самовисуванці, оскільки не вбачали за доцільне йти від своїх «старих» трендів, зокрема Народний фронт та БПП «Солідарність», що свідчить, про те, що проекти створюються під вибори і протягом політичного циклу себе нівелюють.
Кандидати по мажоритарним округам активно демонструють старі методи ведення виборчої кампанії, насамперед, вирішення дрібних побутових питань мешканців області, реагуючи на очікування виборців, саме в будівництві майданчиків, розбиття клумб та створення умов проживання. Тобто, маємо розуміти, що і виборець і кандидат, абсолютно не вбачає різниці між депутатом Верховної Ради і депутатом місцевого рівня, якщо така тенденція збережеться, то через 5-8 років матимемо єдину виборчу стратегію: депутати з віниками та лопатами саджають квітники під «одобрямс» виборця похилого віку, бо через недолугу діяльність тих же депутатів працююче населення виїхало з країни. Мені зовсім незрозуміла риторика більшості кандидатів про відновлення суднобудування, більш того, дана риторика програшна, не принесе дивідендів кандидату чи партії, вона ще й свідчить про загальний рівень обізнаності у проблемах міста та області.
В нашому регіоні є багато проблем, а саме відсутність інфраструктури, вкрай негативний стан мостів, будівництво нових об’єктів соціальної та культурної сфери, відсутність стратегії розвитку зон туризму та відпочинку, а натомість спостерігаємо піар та фейкову подачу «значних досягнень» поки діючих депутатів, а нині і кандидатів до нового парламенту. Під «значними досягненнями» маю на увазі використання державних коштів на окрузі кандидата, і це подається не як спланована робота державних структур, а як особисте досягнення депутата. Але хочу відзначити, що таких «досягнень» замало для вирішення проблем області.
Закінчуючи нашу розмову, давайте визначимо, які виклики стоять перед нашою державою, суспільством по закінченню виборчого циклу?
Результати президентських виборів продемонстрували важливі тенденції волевиявлення громадян, які показують, що частина українського суспільства змінилася і є запит на зміни, оновлення і якісні реформи. В той же час, потрібно відзначити, що значна частина суспільства перебуває в аморфному стані, і це не тільки громадяни пенсійного віку, а й молодь, представники середнього віку, вони вимагають мир за будь яку ціну, негайне вирішення економічних проблем, демонструють повну безграмотність у політичних питаннях, тому у мене песимістичні прогнози щодо майбутнього кадрового складу парламенту та його діяльності. Всі ці кандидати, партії, які займаються відкритим популізмом та «шаленою боротьбою за мир» чітко усвідомлюють електоральні уподобання виборців, і діють на їх потреби, але це замкнуте коло, яке українське суспільство не може розімкнути протягом останніх двадцяти років.
В першу чергу, потрібно вирішувати кадрову проблему, в Україні стався кадровий голод, і навіть дві революції не спромоглися створити соціальні та кадрові ліфти для професійних громадян. Всі конкурси закінчувалися фікцією та профанацією, посади очільників областей та районів були важливими в контексті пропрезидентського адмінресурсу, щоб можна було туди допустити представників інших політичних сил, чи просто гарного та відомого фахівця. Відтак, завідомо визначені особи на посади змушені були робити вигляд, що вони «прозоро» і «відкрито» проходять конкурс. Візьмемо Миколаївську область, як то конкурс на посаду голови Миколаївської ОДА, коли навіть після оприлюднення неадекватних відповідей на конкурсні запитання кандидата на посаду Олексія Савченко, він таки був визнаний переможцем і посів крісло голови Миколаївської ОДА. І це зона відповідальності п’ятого президента України, який так активно проводить виборчу кампанію, використовуючи критиканську стратегію та розповідаючи про суттєві здобутки влади. В результаті діяльності О.Савченка наша область посідає третє, четверте місце в кінці рейтингу розвитку регіонів.
Тому, коли чую критику представників попередньої влади, відчуваю просто розчарування, бо вважаю. що сьогоднішні проблеми України не вирішувалися протягом останніх десяти років, все вирішувалося в старому, радянському стилі: «продрубить» про проблему, знайти дешевий за змістом рецепт вирішення проблеми і голосно заявити про наміри усунення недоліків. В результаті маємо, якщо об’єктивно: відсутність інфраструктури, яка стає суттєвою перешкодою розвитку держави, загрожуючи національній безпеці та обороноздатності, економічна міграція населення, неефективність та майже фейковість реформ, повна відсутність інформаційної політики в державі.
На часі проведення аудиту реального стану економіки України, розробка державних програм по створенню робочих місць, підтримка інформаційної складової діяльності наших державних структур та в цілому держави. Проблем накопичилось дуже багато, але якщо їх не почати вирішувати компетентно, використовуючи стратегічне планування, Українська держава так і залишиться слабкою державою, втрачаючи території, західних союзників та довіру громадян.
Попереду багато цікавого в політичному просторі: кадрові призначення органів влади, в тому числі і керівника Миколаївської ОДА та районних адміністрацій, обрання голови ВРУ, нові ініціативи Президента. Сподіваємося на нові та цікаві інтерв’ю з Вами після закінчення парламентської виборчої кампанії та дякуємо за розмову. До нових зустрічей.
Автор: Zagrava
