Інтернет-видання «ZAGRAVA» вже давно планувало інтерв’ю з доктором політичних наук, професором Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова Ніколаєнко Наталією Олександрівною. Професор Н.О.Ніколаєнко відомий політолог в Південному регіоні, за її ініціативи проведені ряд заходів, які актуалізують освітянські проблеми, проблеми національної безпеки, вона є постійним учасником телевізійних передачах в якості політичного експерта та приймає активну участь в міжнародних конференціях, круглих столах, дискусійних клубах. Зважаючи на надзвичайну занятість Наталії Олександрівни, інтернет-видання «Заграва» записало інтерв’ю після проведення круглого столу «Освітні реформи: реформування вищої та середньої освіти в контексті забезпечення національної безпеки».
Наталіє Олександрівно, якщо коротко, як Ви можете охарактеризувати 2020 рік для освітянської спільноти?
В першу чергу, зазначу, що пандемія призвела до суттєвих змін у сфері освіти протягом 2020 року. Стало зрозуміло, що державна система освіти України загалом не була готова до викликів дистанційного навчання. Головна проблема полягає у тому, що дистанційне навчання потребує якісного Інтернету, матеріальної бази та власне високої кваліфікації викладача як школи, так і вишу. Хотіла б зауважити, що на мою думку, пандемія спричинила стрімкий розвиток дистанційної освіти, адже дистанційна освіта – це передусім якісна подача контенту, зручна комунікація, яка дає хороші результати навчання
Дещо складно оминути питання негативного відношення і освітянської спільноти, і батьків, і власне студентства та школярів до дистанційного навчання. Як можете це прокоментувати?
Тут потрібно по іншому сформулювати проблему. Пандемія та як наслідок – перехід системи навчання на змішану форму (оф-лайн та он-лайн) актуалізували проблему мотивації навчання, якості навчального контенту та рівня викладацького складу всіх закладів освіти. Дистанційка направлена в першу чергу на мотивованого учня, студента, а забезпечити якісне навчання та хороший навчальний матеріал в даному форматі має гарно навчений та підготовлений викладач. І тут є ключовим – освіта потребує взаємодії двох особистостей: викладача та учня, все інше, – вторинне.
Дистанційна робота та самоізоляція стала для освітян викликом. Втім, на мою думку, НУК імені адмірала Макарова навчивсь із цим жити і працювати. Я особисто зосереджуюсь на перевагах дистанційного навчання: зменшення кількості часу на доїзди до університету, можливість індивідуальних консультацій, повне використання можливостей електронних ресурсів та випробовування нових платформ для проведення занять, розширення інтерактивних форм навчання. Конференції, семінари, дискусійні клуби в он-лайн режимі довели свою ефективність та дієвість.
Як в цілому оцінюєте освітянські реформи? Складається враження, що усі звитяги держави у реформуванні освіти зводяться до обмеження доступу, особливо, для сільської молоді та зменшені витрат на освітянську галузь.
В попередньому інтерв’ю я вказувала на те, що змінюється власне сам контент навчання у ВНЗ, його наповнення та вимоги до компетенцій майбутнього фахівця, змінилися вимоги і до викладача. Сучасний викладач повинен мати досвід практичної та наукової роботи, публікувати статті та монографії консультувати, мати гарну комунікацію, високу толерантність. Також потрібно констатувати факт, що в Україні була, є і поки що існує розвинена система вищої освіти і ця система самостійно не здатна вирішити економічні проблеми в державі та регіоні. Має бути зворотній процес: економічний розвиток стимулює розвиток освіти та науки і навпаки, – розвиток освіти активізує напрями економічного зростання.
Чи погоджуєтеся ви з думкою експертів, що замість того щоб розвивати та удосконалювати освіту, держава робить кроки щодо демотивації викладацького складу та студентства, скорочує витрати та дублює зарубіжний досвід без врахування вітчизняної практики?
Реформа повинна мати на меті якісні зміни в галузі, а не – скорочення витрат на освіту. Окремої уваги потребує підтримка науки в університеті. Стає зрозумілим, що вищій освіті необхідна комплексна реформа, але освітянська галузь сама по собі не може розвиватися відсторонено від економічної складової держави. Освітні реформи мають поєднуватися з іншими якісними реформами в економіці, адже освіта – не просто сфера життя, це середовище, у якому формується майбутнє держави, більш того, ті зміни, які сьогодні відбуваються в освітньому просторі, вимагають експертного супроводу, участі громадськості, батьків.
Підсумовуючи, потрібно зазначити, що наразі українська освіта не відповідає ані сучасним запитам з боку особистості та суспільства, ані потребам економіки, ані світовим тенденціям. Саме тому розпочато системну трансформацію сфери освіти за такими напрямами: доступна та якісна дошкільна освіта; нова українська школа; сучасна професійна освіта; якісна вища освіта. Що очікувати від результатів реформування освіти?
Запорукою успішності реформ в середній освіті є широка співпраця між учасниками освітнього процесу. Мене особисто дивує відсутність професійної дискусії з цією проблеми та байдужість очільників влади, громадськості, освітян. Без участі наукової та педагогічної спільноти, інновації в освітянській сфери в підсумку матимуть: знищення обов’язкової середньої освіти, незбалансована навчальна програма та учень, який неспроможний засвоїти матеріал в процесі навчання у ВНЗ.
Так, погоджуюсь, що система і середньої, і вищої освіти потребує реформування, але досвід підказує, що реформи, які проводяться задля економії ресурсів та методами копіювання закордонного досвіду, не враховуючи реалії життя – не мають права на існування.
Ви рік, як працюєте професором Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова. Які перспективні напрями розробляєте і які очікуєте результати?
НУК імені адмірала Макарова – один із провідних технічних вузів України, в 2020 році виповнилось 100 років, який пропонує студентам широкий перелік напрямів навчання. У вересні 2020 р. відбулося відкриття Навчально-наукового аналітичного центру дослідження гібридних загроз національної безпеки на Півдні України. Я автор концепції Центру та його керівником Мета Центру – створити науковий контент та певні напрацювання, які б допомогли півдню України протистояти гібридним загрозам і викликам. Так, в першу чергу організація сприятиме налагодженню співпраці з іншими подібними центрами в Україні і за її межами, створенню інтелектуального продукту, направленого на вирішення поставлених завдань, співпраці зі студентами і науковцями інших навчальних закладів, а також протидії гібридним загрозам національної безпеки в регіональному аспекті. Інформаційні ризики для України в контексті російсько-української гібридної війни, акцентувала увагу на тому, що агресія РФ проти України супроводжується масштабною інформаційною кампанією, тому актуальним є питання забезпечення інформаційної безпеки та створення конкурентного медіа середовища. Є певні напрацювання та співпраця з директором програми «Стійка Україна» та виконавчим директором Міжнародного центру оборони та безпеки (ICDS) Д.Теперіком , керівником Центру досліджень регіональної безпеки М. Назаровим. Я запрошена у в якості експерта для участі в Семінарі перспективних досліджень НАТО SPS по темі стійкості, який відбудеться в Сумах, 19-21 травня 2021 року. Захід збере близько 40 компетентних експертів, фахівців і досвідчених практиків з України, країн Балтії та країн Центральної Європи. На семінарі будуть розглянуті питання стосовно перетворюючих ефектів міжнародного співробітництва та управління вразливостями суспільства на тлі гібридних загроз.
Дякую за розмову, Наталіє Олександрівно, і сподіваюся на подальшу співпрацю.
